План лекції:
1. Поняття, класифікація і структура оборотних активів.
2. Принципи організації оборотних коштів.
3. Необхідність і способи визначення потреб в оборотних коштах.
4. Показники ефективності використання оборотних засобів.
І. Поняття, класифікація і структура оборотних активів.
Складовою поняття «економічні активи» в СНР є оборо¬тні активи, які виступають частиною національного багатства.
Оборотні активи - це авансована в грошовій формі вартість, що знаходиться у постійному кругообігу і забезпечує безперервний процес виробництва. Оборотні активи авансуються (поверта¬ються) для утворення виробничих запасів, покриття витрат май¬бутніх періодів, заділу незавершеного будівництва, формування залишків готової продукції до її реалізації тощо.
Оборотні активи підприємств (крім банків і бюджетних установ) - це гроші та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші оборотні активи, призначені для реалізації або споживання впродовж операційного циклу або протягом дванадцяти місяців від дати балансу.
Операційний цикл - проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та одержанням грошей від реалізації виробленої з них продукції.
Класифікація оборотних активів:
• В залежності від місця в процесі кругообігу оборотні ак¬тиви поділяються на:
- оборотні засоби у виробництві;
- грошові засоби (оборотні засоби обігу).
• В залежно від джерел фінансування оборотні ак¬тиви поділяються на:
- власні;
- запозичені.
У свою чергу оборотні засоби поділяються на оборотні фонди та фонди обігу (рис. 1.1.)
Оборотні засоби у виробництві (оборотні кошти) безпо¬середньо пов'язані з виробничим процесом, займають ведучу позицію серед оборотних активів.
Оборотні засоби являють собою фінан¬сові ресурси, які у виробничому процесі беруть участь тільки один раз і цілком переносять свою вартість на вироблений про¬дукт, змінюючи свою натурально-речову форму на грошовий вираз.
Складовою оборотних засобів в залежності від місця в процесі кругообігу є оборотні фонди: запаси сировини, матеріа¬лів, палива, напівфабрикатів (призначених для переробки), неза¬вершене будівництво та витрати майбутніх періодів.
Оборотні фонди - це частина виробничих фондів, яка на відміну від осно¬вного капіталу (основних фондів), тривало використовуємого на протязі багатьох циклів виробництва, беруть участь тільки в од¬ному виробничому циклі, повністю переносячи свою вартість на вироблений продукт.
Раціональне використання оборотних фондів має важли¬ве значення у забезпеченні ефективності виробництва. Змен¬шення питомої ваги витрат елементів оборотних фондів, впро¬вадження у виробництво нових технологічних процесів та ре¬жиму економії - основа для зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності виробництва.
Другою частиною оборотних засобів є фонди обігу, які розглядаються як частина авансової вартості, що перебуває на товарній та грошовій стадіях і функцією якої є обслуговування процесу виробництва.
Грошові засоби складаються з готової продукції та від¬вантажених товарів, коштів у рахунках та коштів на розрахун¬ках.
Наявність оборотних засобів характеризується натура¬льними і вартісними показниками.
Натуральними показниками (запасами) оцінюють забезпеченість виробничого процесу окре¬мими видами оборотних засобів, вартісними показниками оці¬нюють їх загальний обсяг.
Склад і обсяг оборотних засобів залежить від галузевих особливостей.
Оцінку запасів оборотних засобів проводять за цінами покупців, якщо вони знаходяться у споживачів чи у підприємців оптової та роздрібної торгівлі, та за основними цінами, якщо во¬ни знаходяться у виробників. Загальний обсяг зміни запасів оборотних засобів визначають, порівнюючи дані на кінець та початок періоду в одних і тих же цінах.
Також, розглянемо систему показників оборотних активів для підприємств, основна діяльність яких ведеться не за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а за рахунок підприємницької діяльності (рис.1.2.)
ІІ. Принципи організації оборотних коштів.
Система організації оборотних коштів побудована на таких принципах:
-Надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами.
-Визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Це означає розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи.
- Коригування розрахункових і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються. Обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників; споживачів; форм застосування розрахунків.
- Раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів; залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
- Контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу кругообігу коштів, що використовуються з метою прискорення їхнього обертання.
ІІІ. Необхідність і способи визначення потреб в оборотних коштах.
У практиці використовуються два методи визначення потреб в оборотних коштах.
Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативі на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.
Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничої потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємств.
Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.
Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємства. На підприємствах виробничої сфери до них належать:
- умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями;
- організація процесу виробництва;
- умови реалізації продукції.
За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.
У разі зниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зниження обсягу виробництва та прибутку.
Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послабленню режиму економії, створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.
Значення нормування оборотних коштів полягає у:
1) Правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність процесу виробництва.
2) Нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.
3) Від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції і прибутку та рівня рентабельності.
4) Обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.
Визначення потреби в оборотних коштах досягається за проведення таких робіт:
1. Визначення норм запасів за статтями нормативних оборотних коштів.
Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях.
2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво.
3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому виразі на відповідну норму запасу в днях.
4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємствах проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.
5. Заключний етап нормування - визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.
Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів.
IV. Показники ефективності використання оборотних засобів.
Ефективність виробництва значною мірою залежить від раціонального (економного) використання оборотних засобів. Тому статистика оборотних засобів досліджує не тільки їх обсяг і склад, але і ефективність використання.
До показників ефективності використання оборотних засобів належать:
- показники обертання;
- коефіцієнт завантаження;
- сума вивільнених оборотних засобів;
- рентабельність оборотних засобів.
Обертання оборотних засобів оцінюється двома показниками: коефіцієнтом обертання та середньою тривалістю одного обороту.
- коефіцієнт обертання характеризує швидкість обертання (кількість оборотів) за певний період. Він є узагальнюючим показником використання оборотних засобів і показує, скільки разів протягом періоду обернувся у виробництві середній залишок оборотних засобів:
- середня тривалість одного обороту оборотних засобів розраховується за формулою:
- коефіцієнт завантаження (закріплення) оборотних за¬собів є оберненою величиною до коефіцієнта обертання і пока¬зує середню вартість запасів, яка припадає на кожну гривню реалізованої продукції:
Питання для закріплення знань:
1. Визначення оборотних активів і їх класифікація.
2. Що являють собою оборотні засоби і на які складові во¬ни підрозділяються?
3. Сутність оборотних фондів, їх склад; чим вони відрізня¬ються від основних фондів?
4. Охарактеризувати фонди обігу як складової оборотних засобів.
5. З чого складаються грошові засоби?
6. За якими цінами проводиться оцінка оборотних засобів?
7. Які принципи організації оборотних коштів?
8. Які показники характеризують ефективність викорис¬тання оборотних засобів?
9. Що характеризує і як розраховується коефіцієнт обер¬тання?
10.Як розраховується середня тривалість одного обороту оборотних засобів?
11. Що характеризує і як розраховується коефіцієнт завантаження оборотних засобів?
12. Як розраховується рентабельність оборотних засобів?
13. Що характеризують і як розраховуються показники ефе¬ктивності використання ресурсів - матеріаломісткість та матеріаловіддача?
Література:
1. Герасименко С.С., Головач А.В., Ерина А.М. Статистика, Київ, КНЕУ, 2000р.
2. Крамченко Л.І., Лутчин Н.П., Москаль Б.С. Економічна статистика. Навч. посібник. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2004.
3. Лугінін О.Є. Статистика. Підручник. 2-ге видання, перероблене та доповнене – К.: Центр учбової літератури, 2007.
4. Моторина Р.М. Економічна статистика. навч. посібник. – К.: КНЕУ,2004.
5. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: 6-те вид. – К.: КНЕУ, 2006.
6. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – с.460
7. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005.
8. Уманець Т.В., Пигарев Ю.Б. Статистика, Київ, «Викар», 2003.
9. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Статистика: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.