План лекції:
1. Предмет, метод і завдання фінансової статистики.
2. Показники статистики фінансів.
3. Організація статистики фінансів.
4. Відображення фінансових операцій в СНР.
І. Предмет, метод і завдання фінансової статистики.
Фінансова статистика - це галузь науки, що традиційно є складовою соціально-економічної статистики.
Фінансова статистика вивчає закони руху фінансових, кредитних, грошових ресурсів в умовах ринкової економіки.
Фінансова статистика забезпечує статистичне висвітлення фінансового аспекту процесу функціонування видів економічної діяльності, секторів економіки та окремих підприємств.
Без добре організованої фінансової статистики неможливо здійснити ефективний аналіз діяльності органів державного управління і оцінити їх вплив на економічні процеси, що протікають як в окремих регіонах, видах діяльності, так і в економіці в цілому.
Предметом фінансової статистики є кількісна характеристика явищ та процесів, які відбуваються у фінансовій системі у зв'язку з їх якісною стороною.
Метод фінансової статистики у значній мірі відповідає методам інших розділів соціально-економічної статистики, хоча і має визначену специфіку. Фінансова статистика використовує в значній мірі методи статистичного аналізу.
Статистичний аналіз передбачає використання методу середніх величин і варіаційного аналізу, індексного методу, традиційних підходів до вивчення динаміки розвитку явищ, кореляційно-регресійного аналізу.
Особливість методу фінансової статистики полягає у необхідності широкого використання в конкретних розрахунках фінансової математики, проведення ряду стандартних розрахунків, що виходять за рамки традиційних підходів, які використовуються в інших розділах соціально-економічної статистики. Фінансово-економічні розрахунки (фінансова математика) поряд з іншими методами статистики дають цілісну концепцію кількісного аналізу умов і результатів фінансово-кредитних і інших комерційних операцій.
Значення фінансово-економічних розрахунків як специфічного методу фінансової статистики полягає в тому, що він дозволяє розглядати можливі варіанти вкладення коштів і вибирати серед них найбільш ефективні, аналізувати наслідки вже зроблених витрат.
Фінансово-економічні розрахунки на практиці застосо¬вуються в банківській справі, страхуванні, у роботі фінансових організацій, інвестиційних компаній, фондових і валютних бірж і т.п. Важливе значення фінансово-економічні розрахунки мають і для встановлення взаємовигідних зовнішньоекономічних відносин. Застосування фінансово-економічних розрахунків збагачує соціально-економічну статистику.
Задачі фінансової статистики визначаються змістом і специфікою її предмету і методу.
До основних завдань фінансової статистики відносяться:
- розробка методів обчислення показників, які відображають особливості фінансової системи та їх аналіз;
- вивчення процесів виробництва, розподілу, перерозподілу та використання національного продукту у фінансовому секторі;
- вивчення характеру дії основних законів у фінансовій системі країни;
- побудова прогнозних розрахунків, необхідних для обґрунту¬вання напрямків фінансової політики.
ІІ. Показники статистики фінансів.
Вивчення складних та взаємозалежних процесів в області фінансів припускає використання системи показників.
Систему показників фінансової статистики можна представити:
- по-перше, як сукупність показників фінансової статистики окремих територій України;
- по-друге, за тематичним принципом: статистика державних фінансів, цін, грошового обігу і нарешті, за галузевим принципом.
Схема 2.1. Найважливіші розділи системи показників статистики фінансів.
Система показників фінансової статистики охоплює практично весь механізм ринкової економіки.
- Система показників статистики державних фінансів представлена показниками бюджетів, статтями єдиної класифікації доходів і єдиної функціональної класифікації витрат бюджету. Показники бюджетів погоджуються з показниками системи національних рахунків. Особлива увага при побудові системи показників, що характеризують державні фінанси, приділяється класифікації бюджетів різних рівнів: державного і місцевих.
- Статистика грошового обігу включає наступні показники: показник загальної маси грошей в обороті, грошові агрегати, грошову базу, грошовий мультиплікатор, показники купюрного складу грошової маси, оцінку швидкості обороту грошей та ін.
- Статистика кредиту розглядає показники кредиту за функціями кредитора, за терміном надання, за формами та видами.
- Фінансово-економічні розрахунки передбачають розрахунок номінальної ефективної ставки відсотків, облікової ставки. На теорії відсотків засновані методи визначення терміну позички, частоти нарахування (обліку) відсотків, величини процентної ставки, еквівалентності процентних ставок, фінансової еквівалентності зобов'язань, змін умов контракту. Особливе значення для статистики фінансів має теорія фінансових рент, що дозволяє визначити нарощену і сучасну величину ануїтетів.
- Статистика ринку цінних паперів передбачає розрахунок показників ринку цінних паперів, фондових індексів і індексів біржових котирувань. Статистичні показники відбивають кількість емітентів цінних паперів, обсяг проведених угод, кількість проданих цінних паперів, середню суму угоди, оборотність цінних паперів та ін.
- Статистика страхування містить систему по¬казників таблиць смертності, що включають показники середньої тривалості життя різних груп населення, імовірності дожиття і смерті у визначеному віці як основи при розрахунках тарифних ставок за усіма видами страхування життя.
Може бути виділена в окремий напрямок статистика процентних ставок, оскільки включає групу дуже важливих в економічній практиці в умовах ринку показників. До них відносяться середні ринкові процентні ставки.
- Показники статистики фінансів підприємств відбивають фінансове положення підприємств і організацій. До них відносяться: прибуток, рентабельність, наявність оборотних коштів і їхня оборотність, сумарна заборгованість по зобов'язаннях, дебіторська та кредиторська заборгованість, ліквідність та ін.
- Найважливішими показниками статистики банківської діяль¬ності є число внесків, загальна сума внесків і середній розмір внеску. Значне місце в цій групі займають показники залишку внесків на душу населення і на кінець періоду; середній термін збереження вкладеної гривні, середній термін збереження внеску, коефіцієнти припливу й осідання внесків. Інтерес у цій області представляють характеристики простроченої заборгованості, середні показники у кредиту, числа оборотів усіх позичок за період, залишки заборгованості по всіх позичках та ін.
- Статистика валютних курсів включає групу статистичних показників, що відбивають реальний валютний курс. Тут широко використовуються: індекси випередження валютного курсу індексом цін, індекси реального і номінального валютного курсу. У цю групу включаються такі середні показники валютних курсів, як ЕКЮ і СПЗ. ефективний валютний курс.
Перераховані розділи найважливіших статистичних показників у цілому відбивають процеси, що протікають у фінансово-кредитній
ІІІ. Організація статистики фінансів.
Статистика фінансів покликана забезпечити збір, обробку і аналіз інформації про рівень і фінансові можливості розвитку країни.
Статистичні дані є одним з визначальних орієнтирів економічної політики, сприяють створенню об'єктивного і науково обґрунтованого стратегічного курсу економічних і фінансових перетворень.
Фінансова статистика повинна бути максимально наближена до управління економікою, орієнтована на реалізацію її інтересів в області інформації, забезпечувати державні, комерційні, соціальні структури інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень і прогнозування.
Рішення зазначених задач стало можливим при переході на Прийняту в міжнародній практиці систему обліку і статистики відповідно до вимог ринкової економіки.
Первинна інформація про діяльність суб'єктів, що господарюють, (підприємств, організацій, установ, фізичних осіб) збирається статистичною службою.
В Україні функції статистичної служби виконують органи державної статистики та органи відомчої статистики.
Органи державної статистики представлені Державним комітетом статистики України. (Схема 3.1.)
За збір, обробку та узагальнення даних фінансової звітності підприємств відповідає відділ статистики фінансів підприємств, який входить до складу Управління міжгалузевих статистичних спостережень, що є в складі департаменту міжгалузевої статистики підприємств.
Для планування та аналізу використання загального та спеціального фонду Державного бюджету при Держкомстаті створене Управління планування та аналізу використання фінансових ресурсів , що входить до Департаменту фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку та звітності.
Основні розділи статистики грошового обігу, платіжного балансу формуються не в статистичних органах, а в Національному банку України.
З метою забезпечення гласності з питань банківської діяльності статистики платіжного балансу, НБУ:
1. Публікує в друкованих органах Верховної ради України та Кабінету Міністрів України щорічний та квартальні баланси Національного банку;
2. Видає щомісячний статистичний бюлетень і відомчий журнал "Вісник Національного банку України";
3. Публікує в офіційних виданнях поточну банківську інфор¬мацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики.
ІV. Відображення фінансових операцій в СНР.
Методологічною базою кожної галузевої статистики є система національних рахунків, яка детально розглядається в економічній статистиці.
Система національних рахунків дає опис фінансових потоків, що характеризують діяльність всіх економічних агентів від моменту виробництва до моменту кінцевого споживання чи створення різних нидів нагромадження.
Система національних рахунків методологічно і інформаційно пов'язана зі статистикою державних фінансів, статистикою фінансів підприємств та інших розділів фінансової статистики. Методологія побудови СНР визначає методологію розрахунку показників фінансової статистики.
Показники СНР є основою побудови аналітичних показників, які застосовуються у фінансовій статистиці, а дані фінансової статистики використовують у розрахунках показників СНР. Дані системи національних рахунків і побудовані на їх основі моделі застосовуються для обґрунтування управлінських і фінансових рішень на всіх рівнях економіки.
У системі національних рахунків використовується ряд класифі¬кацій.
Першим типом класифікації є групування господарських одиниць за видами економічної діяльності. Класифікація сфер діяльності за видами визначається в даний час за Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД ), що являє собою система¬тизовану сукупність груп підприємств і організацій, які від¬різняються характером функцій, що виконуються в системі суспільного поділу праці.
Згідно КВЕД, розрізняють 17 секцій економіки.
Діяльність фінансових організацій відображується у секції "Фінансова діяльність ".
Другим типом класифікації при побудові національних рахунків є групування одиниць за інституційними секторами.
Класифікаційною одиницею в секторному групуванні є інституційна одиниця, що представляє собою господарську одиницю, що веде повний набір бухгалтерських рахунків, може самостійно приймати рішення і розпоряджатися своїми матеріальними і фінансовими ресурсами. Домашні господарства теж вважаються інституційними одиницями. Вони не ведуть рахунків, але можуть розпоряджатися своїми ресурсами, від свого імені володіти активами і приймати зобов'язання. Домашні господарства є суб'єктами, що господарюють.
Інституційні одиниці поділяються на сектори:
• Нефінансові корпорації
• Фінансові корпорації;
• Органи державного управління;
• Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства;
• Домашні господарства;
• "Інший світ ".
Сектор "Нефінансові корпорації" охоплює інституційні оди¬ниці, основною функцією яких є виробництво продуктів і нефінансових послуг для реалізації за цінами, що відшкодовують витрати виробництва. У цей сектор включаються підприємства незалежно від форми власності: державні, акціонерні, орендні, спільні, кооперативні і приватні.
Сектор "Фінансові корпорації" складається з інституційних одиниць, зайнятих фінансовими операціями (комерційні кредитні установи) і операціями з страхування (страхові установи), незалежно від форми власності.
Сектор "Органи державного управління" включає інсти¬туційні одиниці, зайняті наданням неринкових послуг, призначених для колективного споживання, а також перерозподілом національ¬ного доходу і багатства. До сектора відносяться державні установи і організації, що фінансуються з Держбюджету і зайняті в області загального управління, фінансів, регулювання і планування економіки, охорони здоров'я, фізичної культури і мистецтва, соціального забезпечення.
Сектор "Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства" охоплює інституційні одиниці, зайняті наданням послуг для домашніх господарств. Він включає громадські організації, що обслуговують як індивідуальні потреби домашніх господарств (головним чином в області утворення, охорони здоров'я, культури і мистецтва, відпочинку і розваг, соціального обслуговування і т. д.), так і їхні колективні потреби (політичні партії, профспілкові організації і т. д.).
Сектор "Домашні господарства" включає домашні господарства -резиденти даної країни незалежно від їхнього розміщення і форм, у тому числі підсобні господарства робітників та службовців, членів кооперативів, індивідуальні селянські господарства, що не мають незалежного юридичного статусу. Сектор "Інший світ" (зовнішньоекономічна діяльність) охоп¬лює закордонні економічні одиниці в тому випадку, якщо вони здійснюють операції з резидентами даної країни.
Фінансова статистика вивчає сектор "Фінансові корпорації".
Третім важливим групуванням, що використовується в СНР, є класифікація економічних операцій.
Операція - це економічний потік, що являє собою взаємодія двох інституційних одиниць. Більшість операцій передбачає наявність зустрічних потоків між учасниками, тобто одна сторона надає іншій стороні товар, послугу, чи працю, а замість, одержує компенсацію.
Трансфери - це операції без компенсацій, тобто без зустрічного потоку товарів, послуг і т.п.
Економічні операції поділяються на групи (схема. 4.1.).
• Операції з товарами і послугами відносяться до процесу виробництва, обміну і використання товарів і послуг за видами діяльності і секторами економіки. Вони включають операції з товарами і послугами, створеними в даному періоді.
• Операції з доходами - це операції, що здійснюються для розподілу і перерозподілу доданої вартості вітчизняних господарських одиниць і закордонних виробників, а також для перерозподілу доходів.
• Операції з фінансовими інструментами являють собою придбання фінансових активів і прийняття фінансових зобов'язань інституційними одиницями в різних секторах економіки.
СНР передбачає побудову рахунків.
Національні рахунки - набір взаємопов'язаних таблиць у вигляді балансових побудов. За методом побудови національні рахунки аналогічні бухгалтерським рахункам. Кожен рахунок представляє собою баланс у вигляді двохсторонньої таблиці, в якій кожна операція відображається двічі: один раз - в ресурсах, другий - у використанні. Результати операцій балансується за допомогою балансуючої статті, яка є ресурсною статтею наступного рахунку.
Класифікація рахунків в СНР.
1. Рахунки можуть будуватися для чотирьох рівнів:
• консолідовані рахунки (для економіки в цілому);
• рахунки для секторів економіки;
• рахунки для секцій (галузей) економіки;
• рахунки для окремих економічних операцій.
2. Розрізняють групи рахунків:
• рахунки інституційних секторів;
• рахунки операцій;
• рахунки зовнішніх операцій.
- Рахунки інституційних секторів включають:
• рахунки поточних операцій;
• рахунки нагромадження;
• баланси активів та пасивів.
- У свою чергу, рахунки нагромадження включають:
• рахунок операцій з капіталом;
• фінансовий рахунок;
• рахунок інших змін в активах.
Операції з фінансовими інструментами (придбання інсти¬туційними одиницями-резидентами фінансових активів і прийняття фінансових зобов'язань) знаходять висвітлення у фінансовому рахунку.
Фінансовий рахунок показує, яким чином одні сектори одержують необхідні фінансові ресурси, приймаючи фінансові зобов'язання, чи зменшуючи ті чи інші активи, і як інші сектори розпоряджаються надлишком власних фінансових ресурсів, здобуваючи фінансові активи, чи зменшуючи свої зобов'язання. Операції з фінансовими активами і пасивами відбиваються у фінансовому рахунку через їхні зміни.
Схема рахунку має вигляд:
На сьогоднішній день даний рахунок в національних рахунках України не складається.
Рахунки будуються як для економіки в цілому, так і для окремих секторів.
У зв’язку з особливостями різних інституційних одиниць, що складають сектор "Фінансові корпорації", доцільно складати рахунки для даного сектора з виділенням наступних підсекторів:
• центральний (національний) банк;
• комерційні банки;
• страхові компанії;
• недержавні пенсійні фонди;
• інші фінансові установи.
Показники результатів економічної діяльності в СНР під¬розділяються на показники валових і кінцевих (чистих) результатів. Валові показники відрізняються від чистих на величину споживання основного капіталу.
Найбільш загальним показником результатів виробництва і відтворення є випуск товарів і послуг. Різниця між випуском товарів і послуг та проміжним споживанням (тобто вартістю спожитих товарів, за винятком споживання основного капіталу, і спожитих у процесі виробництва ринкових послуг) являє собою валову додану вартість.
Методологічні особливості розрахунку результатів діяльності для основних підсекторів сектора "Фінансові корпорації".
1. Банки
Обсяг випуску послуг банками і фінансовими установами, що виступають як фінансові посередники, складається з двох частин:
- вартість прямих послуг, до яких відносяться ведення рахунків клієнтів, збереження цінностей у сейфах, обмін валюти, які вимірюються розміром прямих платежів за ці послуги;
- вартість послуг фінансового посередництва, що полягає в акумулюванні тимчасово вільних коштів одних одиниць і наданні їх у користування іншим одиницям, плата за які надходить фінансовим установам не у формі прямих платежів за надані послуги, а у формі відсотків і інших доходів від власності, що не можуть безпосередньо розглядатися як платежі за зроблені послуги.
Вартість послуг фінансового посередництва розраховується непрямим шляхом як різниця між доходами від власності, отриманими фінансовими посередниками, і відсотками, вип¬лаченими фінансовими посередниками їхнім кредиторам.
Величина вартості непрямих послуг фінансового посередництва (НПФП) може бути розрахована за наступною формулою:
Особливістю діяльності центральних (національних) банків полягає в тому, що основним джерелом їхніх ресурсів є не залучення вільних засобів, а емісія грошей, і їхньою найважливішою функцією є поряд з фінансовим посередництвом, загальноекономічне регулювання.
Випуск послуг центральними банками розраховується як сума поточних витрат, тобто проміжного споживання (покупка товарів і нефінансових послуг у нефінансових підприємств) і оплати праці.
Непрямі послуги фінансового посередництва (НПФП) цен¬трального банку визначаються як різниця між усім випуском і оплатою його послуг.
Випуск послуг комерційними банками розраховується як сума прямої оплати послуг і непрямих послуг фінансового посередництва (НПФП). Непрямі послуги фінансового посередництва, у свою чергу, визначаються як різниця між отриманими доходами від власності і виплаченими відсотками.
Проміжне споживання для комерційних банків розраховується як сума вартості товарів і нефінансових послуг, придбаних у нефінансових підприємств.
2. Страхові компанії
Послуги страхових компаній включають послуги зі страхування життя, майна та інших видів страхування.
Випуск послуг страхування визначається за наступною формулою:
ВПС = СП+ЧД-СВ-ТР,
де, ВПС - випуск послуг страхування;
СП - страхові премії за усіма видами страхування;
ЧД - чистий дохід від інвестування технічних резервів страхування;
СВ - страхові відшкодування за усіма видами страхування;
ТР - зміна технічних резервів страхування.
Питання для закріплення знань:
1. Що розуміють під поняттям «фінансова статистика» у країнах з ринковою економікою?
2. Що є методом фінансової статистики?
3. Яка особливість методу статистики фінансів?
4. Перелічіть основні завдання статистики фінансів.
5. Дайте характеристику показникам фінансової статистики.
6. Які відомчі органи займаються збором інформації для фінансової статистки?
7. Які сектори економіки в СНР и знаєте?
8. З яких інституційних одиниць складається сектор «Фінансові корпорації»?
9. Що характеризує «Фінансовий рахунок» в СНР?
10. Як розраховується випуск для фінансових організацій?
Література:
1. Лутчин Н.П., Миронюк А.К. Статистика фінансів. Навч. Посібник.2-ге вид.,випр. і доп. – Львів: «Новий Світ», 2006.
2. Моторин Р.М., Моторина Т.М. Система національних рахунків: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2001.
3. Моторин Р.М., Чекотовський Е.В. Статистика для економістів: навч. посіб.-К.: Знання, 2009.
4. Статистика финансов: Учебник/ Под ред. Проф. В.Н. Салина. – М.: Финансы и статистика, 2000.
5. Шустіков А.А. Фінансова статистика: Навч. Посібник. – К.:КНЕУ, 2005.
6. Экономическая статистика: Учебник. /Под ред. Ю.Н. Иванова. – М.:ИНФРА, 1998.
7. Фінансово-банківська статистика. Практикум. Навчальний посібник.
П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук, Є.І. Ткач, Київ, Либідь,
2003р