План лекції:
1. Основні концепції визначення та показники статистики державного бюджету.
2. Завдання статистики державного бюджету.
3. Бюджетна класифікація. Показники мережі, штатів і контингентів бюджетних установ.
4. Основні джерела формування доходної частини бюджету.
5. Структура видатків бюджету.
І. Основні концепції визначення та показники статистики державного бюджету.
Статистика – багатогалузева наука. Вона складається з окремих самостійних розділів, які водночас тісно пов’язані між собою.
Фінансова статистика є однією із складових цієї науки, вона відноситься к галузевій статистиці (фінансова, промислова, соціальної інфраструктури і т. ін.): розробляє зміст і методи обчислення показників, які відбивають особливості кожної окремої галузі.
Бюджетна статистика вивчає статистичні методи, використані у бюджетному процесі та управління бюджетної сфери.
До державних фінансів відноситься державний бюджет, що являє собою план формування та використання фінансових ресурсів країни і є основним інструментом державного регулювання економіки.
Бюджетна система держави складається з державного бюджету України та місцевих бюджетів.
До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Сукупність усіх показників бюджетів складає Зведений бюджет України. Ці показники використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.
Державний бюджет складається у формі балансу доходів і видатків, сальдо між ними складає дефіцит або профіцит.
Значення бюджетної статистики полягає в тому, що вона збирає та узагальнює статистичні показники, необхідні для прогнозування та розробки бюджету, для перевірки обґрунтованості розроблених бюджетних показників та для контролю за правильністю та ефективністю використання бюджетних засобів.
Статистика повинна сприяти виконанню основних концепцій бюджетної політики.
К основним концепціям відносяться:
1. Зниження бюджетного дефіциту.
2. Зниження державного боргу, та стабілізація його по відношенню к ВВП.
3. Вирівнювання темпів росту бюджетних видатків та темпів росту ВВП.
4. Недопущення зниження життєвого рівня населення та створення умов для його росту.
Відповідно до статті 28 Закону "Про бюджетну систему України" Верховна Рада затверджує бюджетні показники:
- граничний розмір дефіциту державного бюджету і джерела його фінансування (внутрішній та зовнішній борг, друк нових грошей - інфляція);
- суму доходів державного бюджету (відповідно до бюджетної класифікації);
- суму видатків для кожного розпорядника державних засобів (відповідно до бюджетної класифікації);
- суму дотацій, субсидій, а також відрахувань від державних податків бюджетам областей м. Києва, м. Севастополя та Автономної Республіки Крим;
- розмір оборотної каси готівки.
В ході бюджетного планування використовують показники макроекономічного і соціального розвитку за поточний рік та на запланований рік: обсяг ВВП, обсяг перерозподілу ВВП через зведений бюджет (%), баланс доходів і видатків населення, приріст грошової маси, індекси цін, валютний курс та ін.
Показниками ефективності управління бюджетним процесом є:
- рівень надходження доходів бюджету та виконання зобов'язань;
- обсяг нарощування бюджетного боргу;
- розмір бюджетного дефіциту;
- рівень монетаризации ВВП;
- величина та динаміка золотовалютних резервів;
- динаміка та обсяг ВВП;
- динаміка та стан зайнятості.
II. Завдання статистики державного бюджету.
Основною задачею статистики є збір і обробка даних про доходи і видатки бюджету на всіх рівнях бюджетної системи.
Більш конкретно ці задачі полягають у тому, щоб визначити:
- загальний обсяг доходів і видатків бюджету;
- розмір перевищення видатків над доходами (дефіцит) або доходів над видатками (профіцит)
- структуру доходів бюджету;
- структуру видатків бюджету;
- джерела фінансування бюджетного дефіциту (внутрішні і зовнішні);
- розмір державного боргу (внутрішнього і зовнішнього);
- розміри і структуру оподатковування;
- ефективність проведення державної фіскальної політики і її вплив на економічний ріст та рівень життя населення.
При виконанні цих задач статистика спирається на звітність про виконання державного бюджету і місцевих бюджетів, що представляється бюджетними і банківськими установами, казначействами.
Статистика постійно забезпечує всі рівні державної влади необхідною і достовірною інформацією з оцінкою ситуації по виконанню бюджету.
Бюджетна статистика використовує наступні методи (це способи які використовує статистика в бюджетному процесі та в управлінні бюджетної сфери):
- метод спостережень, тобто виробляється постійний моніторинг показників доходів і видатків на всіх рівнях бюджетної системи;
- обробка та угруповання даних виробляється відповідно до бюджетної класифікації;
- аналіз бюджетних показників виробляється за допомогою відносних і середніх величин, індексів, динамічних методів.
У бюджетній статистиці використовується:
- балансовий метод (при плануванні доходів та видатків по кожній установі) за допомогою цього методу вдається досягти узгодженості між джерелами надходжень та джерелами видатків в розрізі видів та регіонів, становити взаємозв’язок із загальною величиною фінансових ресурсів у державі по міністерствах, відомствах, регіонах і відповідними потребами, які можуть бути забезпечені;
- нормативний метод (нормативні ставки, нормативно-амортизаційні відрахування) за основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків. При цьому враховуються економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб. Цей метод дозволяє виявити в певній мірі бюджетні резерви і сприяє їх економії;
- метод коефіцієнтів базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів. За основу приймаються показники, які було досягнуто в минулому періоді, коректуються за відповідними коефіцієнтами, які враховують зміни, що передбачаються в плановому періоді.
ІІІ. Бюджетна класифікація. Показники мережі, штатів і контингентів бюджетних установ.
Бюджетна класифікація — це єдине систематизоване згрупу¬вання доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.
Бюджетна класифікація є єдиною для всіх бюджетів і застосо¬вується в процесі складання бюджетів різних рівнів та розробці кошторисів бюджетних установ. Бюджетну класифікацію затвер¬джує міністр фінансів України та в обов'язковому порядку інфор¬мує про це Верховну Раду України.
Бюджетна класифікація, як один з документів, що застосо¬вується в процесі виконання Державного бюджету:
- забезпечує створення єдиної інформаційної системи зве¬дення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади;
- забезпечує порівнянність бюджетних показників на загальнодержавному і міжнародному рівнях, сприяючи тим самим інтегруванню економіки України до світової;
- дає можливість усвідомити діючий бюджетний процес всі¬ма його учасниками, відповідно до різних підходів до обліку опе¬рацій виконання бюджету;
- відбиває концептуальні підходи Уряду до бюджетної полі¬тики;
- забезпечує ідентифікацію платежів до бюджету;
- створює умови для проведення необхідного аналізу звітних даних щодо виконання бюджету;
- сприяє здійсненню контролю за фінансовою діяльністю ор¬ганів влади всіх рівнів;
- забезпечує функціонування інформаційно-обчислювальної системи єдиного казначейського рахунку;
- забезпечує досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та взаємозв'язок між функціональними призна¬ченнями і економічним характером видатків бюджету.
Правові норми функціонування єдиної бюджетної класифікації доходів і видатків визначені Бюджетним кодексом України (статті 8, 9).
Бюджетна класифікація має складові частини:
1) класифікація доходів бюджету;
2) класифікація видатків ( в тому числі кредитування за вирахуванням погашення ) бюджету;
3) класифікація фінансування бюджету;
4) класифікацію боргу.
В бюджетній класифікації доходи держбюджету класифікуються за такими розділами:
- податкові надходження;
- неподаткові надходження;
- доходи від операцій з капіталом;
- трансферти.
В міжнародних стандартах по статистиці та обліку використовують дві класифікації податкових платежів:
1) Класифікація системи статистики державних фінансів, розроблена міжнародним валютним фондом (СДФ)
2) Класифікація системи національних рахунків (СНР)
У бюджетній класифікації України податкові надходження поділяються:
- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
- податки на власність;
- збори за спеціальне використання природних ресурсів;
- внутрішні податки на товари та послуги;
- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
- інші податки.
Неподаткові надходження в бюджетній класифікації визначаються:
- доходи від власності та підприємницької діяльності;
- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
- надходження від штатів та фінансових санкцій;
- інші неподаткові надходження.
Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безоплатній основі.
Офіційні трансферти від органів державного управління включають:
- кошти, що надходять з і інших бюджетів;
- дотації, субвенції.
Трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій включають надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту у миротворчих операцій; гранти (дарунки), що надійшли до бюджетів усіх рівнів.
Трансферти з іншої частини бюджету – це кошти, одержані із загального фонду бюджету до бюджету розвитку (спеціального фонду).
Бюджетна класифікація видатків виробляється по різних ознаках:
1) По економічному характеру:
- поточні видатки;
- капітальні видатки (придбання капіталу, землі, нематеріальних активів);
- нерозподілені видатки.
2) По функціональній ознаці:
- державні послуги загального призначення;
- суспільні і соціальні послуги;
- державні послуги, зв'язані з економічною діяльністю;
- інші послуги (зв'язані з гарантією державного боргу);
3) По призначенню.
Міжнародним валютним фондом рекомендується такі класифікації бюджетного дефіциту:
1) По типу кредитора:
- від інших частин сектора державного регулювання;
- від органів грошово-кредитного регулювання (емісія, кредити акцизного банку);
- від комерційних банків.
2) По зовнішньому фінансуванню:
- від міжнародних організацій економічного розвитку;
- від закордонних установ управління.
3) По типу боргового зобов'язання:
- довгострокові облігації (понад 1 рік);
- короткострокові облігації і векселі;
- довгострокові позички;
- короткострокові позички;
- зміни в обсягах коштів, депозитів, цінних паперів.
Бюджетна класифікація державного боргу виробляється по типу кредитора:
1) Внутрішній борг:
- іншим частинам сектора державного управління;
- органам грошово-кредитного регулювання;
- комерційним банкам;
- інша внутрішня заборгованість.
2) Зовнішній борг:
- міжнародним організаціям розвитку;
- закордонним установам управління;
- інша зовнішня заборгованість.
Важливою задачею бюджетної статистики є вивчення використання бюджетних засобів в бюджетних установах та організаціях. Статистика вивчає зміну показників мережі, контингенту і штатів бюджетних установ та організацій.
До показників мережі відносять:
-в охороні здоров'я: лікарні, поліклініки, амбулаторії;
-в освіті: загальноосвітні школи, дитячі дошкільні установи, зовнішні навчальні заклади.
Контингент бюджетних установ: чисельність учнів, студентів, лікарських відвідувань, кількість ліжок, ліжко - днів.
Штати визначають виходячи з контингенту:
- адміністративно-господарські працівники;
- медичні працівники
- вчителі, викладачі
- допоміжні працівники.
IV. Основні джерела формування доходної частини бюджету.
Доходи бюджету - це обов'язкові безповоротні платежі, що надходять до бюджету.
Доходи Державного бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій.
Основ¬ним джерелом формування доходів бюджету є ВВП.
Методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу ВВП і утво¬рення доходів бюджету, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.
Джерела доходів державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом.
Доходи державного бюджету можна класифікувати за такими критеріями:
1) залежно від повноти зарахування доходів до бюджету: - регулюючі;
2) за регулярністю надходження:
- звичайні (регулярні);
- надзвичайні (з'являються за виняткових обставин);
3) за методами залучення:
- податки;
- збори;
- обов'язкові платежі;
- інші надходження;
4) за способом зарахування:
- загальний фонд (надходження, які не призначені для конк¬ретної мети, а визначені для забезпечення фінансовими ре¬сурсами загальних виплат);
- спеціальний фонд (створений з метою фінансування окремих видатків за рахунок окремих визначених джерел надходжень);
5) згідно з Бюджетним кодексом:
- податкові надходження;
- неподаткові надходження;
- доходи від операцій з капіталом;
- трансферти.
Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок місцевих податків та зборів та закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків і зборів і інших загальнообов’язкових платежів.
Статистика вивчає склад доходів від підприємств по галузях, формам власності, а від населення - по видах податків.
Цілком у держбюджет надходить ПДВ, акцизний збір на імпортні товари, податки по операціях міжнародної торгівлі.
Статистика визначає динаміку і структуру доходів бюджету відповідно до бюджетної класифікації, ступінь виконання плану по кожній групі доходів, виявляє відхилення фактичних надходжень від запланованих.
Детально аналізується структура податкових надходжень, зміна податкових доходів може бути за рахунок зміни податкової бази і порядку оподатковування.
При аналізі динаміки податків визначають вплив окремих факторів на зміну загальної суми кожного податку. До таких факторів відносяться:
1) Чисельність платників (П).
2) Обсяг оподаткованого показника на одного платника податків (S).
3) Процентна ставка податку (К).
Сума оплаченого податку визначається як добуток факторів:
Для оцінки впливу кожного фактора можна використовувати індексний метод або метод ланцюгової підстановки.
Для характеристики рівня централізації фінансових ресурсів у бюджеті визначають відношення доходів бюджету до ВВП.
Співвідношення темпів приросту доходів бюджету і ВВП характеризує коефіцієнт еластичності.
V. Структура видатків бюджету.
Видатки бюджету – це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.
Видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу називаються витратами бюджету.
Фінансова статистика вивчає видатки відповідно до бюджетної класифікації.
За бюджетною класифікацією існують 4 класифікації видатків бюджету:
- функціональна;
- економічна;
- відомча;
- програмна.
Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталі¬зації:
1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;
2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спряму¬вання бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держа¬ви, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.
За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.
Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.
Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу з Державного бюджету України здійснюються видатки на:
1) державне управління:
- виконавчу владу;
3) міжнародну діяльність;
4) фундаментальні і прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення;
5) національну оборону;
6) правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави;
7) освіту:
- загальну середню освіту, спеціалізовані школи державної форми власності, загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
- професійно-технічну освіту;
- вищі навчальні заклади державної форми власності;
8) охорону здоров' я:
- багатопрофільні лікарні і поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції;
- клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, поліклініки, госпіталі для інвалідів ВВВ;
- загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, спеціалізовані санаторії для дітей, ветеранів ВВВ;
- санітарно-епідеміологічні, дезінфекційні станції тощо;
9) соціальний захист і соціальне забезпечення:
- державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військово¬службовцям, працівникам органів внутрішніх справ);
- державні програми соціальної допомоги (соціальний захист інвалідів, відшкодування збитків громадянам кримськота¬тарського народу та осіб інших національностей, що були незаконно депортовані з України, допомога ветеранам ВВВ, державна програма протезування, грошова допомога біженцям); програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;
- програми підтримки будівництва реконструкції житла для окремих категорій громадян;
- підтримка громадських організацій, що мають статус всеукра¬їнських;
10) культура і мистецтво:
- бібліотеки, музеї, виставки, заповідники національного зна¬чення;
- національні театри, філармонії, державні музичні колективи і ансамблі
- державну архівну справу;
- програму розвитку кінематографії;
11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
12) фізичну культуру і спорт:
- підготовку резерву і складу національних команд;
- державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;
- державні програми інвалідного спорту та реабілітації;
13) державні програми підтримки регіонального розвитку та прі¬оритетних галузей економіки; 14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;
15) програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, телекомунікацій та інформатики;
16) державні інвестиційні проекти;
17) державні програми з попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій, стихійних лих, охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку;
18) створення і поповнення державних запасів і резервів;
19) обслуговування державного боргу;
20) проведення виборів і референдумів;
21) інші програми державного значення.
Перелік закладів освіти, охорони здоров'я, заходів культури, ми¬стецтва, спорту та інших закладів і програм, що фінансуються з Дер¬жавного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Для оцінки тісноти взаємозв'язку між доходами (видатками) бюджету та ВВП використовують коефіцієнт еластичності:
Для характеристики фінансового стану країни використовуються показники:
1) Відношення дефіциту бюджету до ВВП.
2) Відношення платежів по обслуговуванню боргу до доходів бюджету.
Видатки бюджету деталізуються по конкретних об'єктах фінансування в рамках статей і параграфів.
Питання для закріплення знань:
1. Які основні концепції визначення державного бюджету?
2. Які існують показники статистики державного бюджету?
3. Які показники ефективності управління бюджетним процесом?
4. Які методи використовуються у бюджетній статистиці?
5. Що розуміють під бюджетною класифікацією?
6. Які складові частини бюджетної класифікації?
7. Як класифікуються доходи бюджету в бюджетній класифікації?
8. Які джерела формування доходної частини бюджету ви знаєте?
Література:
1. Бюджетний кодекс України. – Х.: ПП «ІГВІНІ», 2009.
2. Закон України Про державний бюджет України на 2010 рік.
3. Алексєєв І.В., Ярошевич Н.Б., Чушак-Голобородько А.М. Бюджетна система: Навчальний посібник.-К.: «Хай-Тек Прес», 2007.
4. Герасименко С.С., Головач А.В., Єріна А.М., „Статистика”, підручник, Київ, КНЕУ, 2000р.
5. Єрмошенко М., „Бюджетна статистика і реформування бюджетного процесу та управління ним”, жур. Статистика України, №1, 2009 р.
6. Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007.
7. Уманець Т.В., Пігарєв Ю.Б., „Статистика”, навч. посіб., Київ, Вікар, 2003р.
8. Фінансово-банківська статистика. Практикум. Навчальний посібник. П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук, Є.І. Ткач, Київ, Либідь, 2003р