План лекції:
1. Предмет і метод дослідження статистики підприємств. Завдання статистики підприємств.
2. Поняття, ознаки та характеристика підприємств.
3. Статистичне вивчення основних напрямів діяльності підприємства.
І. Предмет і метод дослідження статистики підприємств. Завдання статистики підприємств.
Статистика підприємств – один з розділів статистичної науки, що формує систему основних показників, які характеризують економіко-статистичний стан суб’єктів господарювання різних форм власності (фірм, компаній, кооперативів, об’єднань і підприємств, які перебувають на самостійному балансі) у цілому, надає цифрову інформацію, необхідну для управління підприємством та розробки його тактики і економічної стратегії на перспективу.
До останнього часу українська національна статистична школа і практика не передбачали такого поняття, як “статистика підприємств”, яке прийшло до нас завдяки співробітництву з Євростатом і національними статистичними службами європейських країн, де воно є загальновживаним. Історично склалося, що українська статистична система розвивалася на базі існуючих галузевих статистик. Тому для отримання макроекономічних показників методологічні концепції концентрувалися на узгодженні галузевих даних, що не завжди давало якісні кінцеві результати. Особливо це стосувалося сфери, яка охоплювала статистику підприємств. Сучасна статистика підприємств на противагу статистиці окремих галузей поєднує і узгоджує їх між собою, що досягається за рахунок використання загальних статистичних інструментів, методології, методів організації, збирання, опрацювання, аналізу і поширення відповідної інформації.
Формування ринкового господарства закономірно обумовлює необхідність статистичного дослідження господарської діяльності підприємства.
Тому статистика підприємств є одним з розділів статистичної науки, що надає цифрову інформацію про кількісні і якісні сторони масових суспільних явищ і процесів, які відбуваються на окремих підприємствах тих чи інших галузей національного господарства.
У практиці господарювання кожне підприємство є складною виробничо-економічною системою. За логікою і послідовністю відтворювального процесу визначальним напрямом діяльності кожного підприємства в умовах ринкових відносин є статистичне вивчення кон’юнктури ринку, результати якого служать вихідною базою для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності суб’єкта господарювання на перспективу.
Предметом статистики підприємств є вивчення кількісної і якісної сторін масових суспільних явищ, що відбуваються на підприємствах у конкретних умовах місця і часу.
Найважливішою умовою отримання договірних, науково обґрунтованих статистичних даних про масові суспільні явища і процеси, що відбуваються на підприємствах, є правильна організація статистичного дослідження, що складається з трьох послідовних стадій (етапів):
- статистичне спостереження;
- зведення, класифікація та групування матеріалів статистичного спостереження;
- статистичний аналіз отриманої інформації.
На кожному з цих етапів застосовуються специфічні статистичні прийоми, способи, правила і методи дослідження, які в сукупності складають статистичну методологію. За допомогою статистичної методології статистика збирає інформацію про суспільні явища, узагальнює й аналізує їх. Це дозволяє розкрити сутність досліджуваних явищ у конкретних умовах місця й часу, установити загальні типові для даного масиву суспільних явищ і процесів закономірності.
При вивченні масових суспільних явищ і процесів, що мають місце на підприємствах, використовуються ті же методи дослідження, які розглядаються в курсі “Статистики”:
• статистичне спостереження;
• зведення і групування статистичних даних;
• статистичні таблиці;
• графічні способи зображення статистичних даних;
• абсолютні й відносні величини;
• середні величини;
• показники варіації;
• вибіркове спостереження;
• ряди динаміки;
• статистичні індекси та ін.
Завдання статистики підприємств відповідно до Закону України “Про державну статистику” є:
- реалізація державної політики в галузі статистики підприємств;
- збирання, опрацювання, узагальнення та всебічний аналіз статистичної інформації щодо масових соціально-економічних явищ і процесів, які відбуваються на підприємствах;
- розроблення, вдосконалення і впровадження статистичної методології у практиці роботи підприємств, яка базується на результатах наукових досліджень, міжнародних стандартах та рекомендаціях;
- забезпечення достовірності, об’єктивності, оперативності, стабільності та цілісності статистичної інформації;
- впровадження новітніх інформаційних технологій з опрацювання статистичної інформації, що характеризує різноманітні суспільні явища і процеси, які відбуваються на підприємствах;
- збереження і захист статистичної інформації.
ІІ. Поняття, ознаки та характеристика підприємств.
Основною виробничо-господарською ланкою національної економіки є підприємство. Визначення поняття підприємства та правові засади його функціонування сформульовано у главі 7 Господарського кодексу України №436-IV від 16.01.2003 р., чинного з 01.01.2004 р.
Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування (або іншими суб'єктами) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.
Під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У практиці господарювання кожне підприємство представляє собою складну економічну систему, що здійснює багато видів діяльності.
Основним завданням діяльності підприємства є забезпечення потреб суспільства товарами (послугами) відповідного асортименту та належної якості. Виконання основного завдання підприємства вимагає вирішення таких окремих завдань:
- постійне підвищення ефективності виробництва;
- своєчасне і термінове впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;
- постійне зростання культурно-технічного та професійно-кваліфікаційного рівня працівників підприємства і залучення їх до творчої діяльності (винахідництво, раціоналізаторство, новаторство).
Основними ознаками підприємства є:
- виробничо-технічна єдність;
- економічна єдність;
- організаційна єдність.
Виробничо-технічна єдність підприємства визначається спільністю призначення продукції (послуг) або спільністю процесів її виробництва.
Вона визначає єдину систему технічної документації, загальну технічну політику окремих ланок підприємства тощо.
Економічна єдність підприємства проявляється в єдності плану, обліку, спільності матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, економічних результатів роботи та єдиної системи стимулювання.
Організаційна єдність підприємства передбачає наявність єдиного колективу, єдиної адміністрації і управління виробництвом, загальної системи їх обслуговування, що визначає спільну відповідальність за здійснювану діяльність.
При здійсненні будь-якого виду діяльності суб'єктом господарювання на ринку великого значення набувають такі його ознаки,
як форма власності, правовий статус і обрана сфера господарювання, галузева приналежність, розмір, а також мета і характер діяльності з урахуванням територіальної цілісності.
Склад підприємств статистика вивчає за допомогою класифікацій.
1. Залежно від мети і характеру діяльності підприємства поділяються на:
- комерційні підприємства – мають за мету отримання прибутку;
- некомерційні – підприємства невиробничої сфери, метою яких не є отримання прибутку (кредитні спілки, благодійні організації).
Згідно з п.2 ст.130 ГКУ кредитною спілкою є юридична особа – неприбуткова організація, – заснована громадянами у встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг.
Згідно з п.2 ст.131 благодійною визнається недержавна організація, утворена і діюча за територіальним принципом, яка здійснює доброчинну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками або членами благодійної організації.
2. Залежно від форми власності згідно із ст.63 ГКУ в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
- державне підприємство, що діє на основі державної власності;
- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на основі об'єднання майна різних форм власності).
3. Відповідно до правового статусу і форми господарювання розрізняють:
- одноосібні підприємства – є власністю однієї особи, що відповідає за свої зобов'язання усім майном;
- кооперативні підприємства – добровільні об'єднання громадян з метою спільного здійснення господарської діяльності;
- орендні підприємства – засновані на договірних взаєминах щодо тимчасового володіння і користування майном;
- господарські товариства (партнерства) – підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать (рис2.1.):
- акціонерні товариства;
- товариства з обмеженою відповідальністю;
- товариства з додатковою відповідальністю;
- повні товариства;
- командитні товариства.
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.
Акціонерні товариства можуть бути відкритими або закритими.
Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.
Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.
Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).
4. Залежно від галузевої приналежності виділяють:
- промислові;
- сільськогосподарські;
- будівельні;
- транспортні;
- торговельні;
- науково-дослідні;
- лізингові;
- банківські;
- страхові;
- туристичні;
- підприємства зв'язку;
- підприємства побутового обслуговування тощо.
5. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до:
- малих;
- середніх;
- великих.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 (п'ятдесяти) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 000 (п'ятистам тисячам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1 000 (одну тисячу) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 000 000 (п'яти мільйонам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
6. В залежності від приналежності капіталу в статутному фонді підприємства класифікують наступним чином:
- якщо іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків (10%), воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями;
- якщо іноземна інвестиція становить сто відсотків (100%), воно вважається іноземним підприємством;
- якщо в статутному фонді відсутні іноземні інвестиції, таке підприємство вважається національним.
6. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють такі підприємства:
- унітарні;
- корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.
Унітарними є державні та комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об'єднань громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
7. З урахуванням існування ступеня залежності від іншого підприємства виділяють такі підприємства:
- головні;
- дочірні.
ІІІ. Статистичне вивчення основних напрямів діяльності підприємства.
У практиці господарювання кожне підприємство є складною виробничо-економічною системою. За ознакою спорідненості діяльність під¬приємства можна об'єднати в окремі напрями:
• вивчення ринку товарів;
• інноваційна діяльність;
• виробнича діяльність;
• комерційна діяльність;
• післяпродажний сервіс;
• економічна діяльність;
• соціальна діяльність.
За логікою і послідовністю стадій відтворювального процесу визнача¬льним напрямом діяльності кожного підприємства в умовах ринкових відносин є вивчення кон'юнктури ринку, або ситуаційний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати комплексне дослідження ринку, рівня конку¬рентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внут¬рішнього середовища підприємства.
Результати вивчення ринку служать вихідною базою для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльно¬сті підприємства (фірми) на перспективу.
Інноваційна діяльність включає науково-технічні розробки, технологічну та конструкторську підготовку виробництва, впровадження технічних, організаційних й інших нововве¬день, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій.
За обсягом і вирішенням організаційно-технічних завдань найскладнішим напрямом є виробнича діяльність підприємства (фірми), її органі¬зація і оперативне регулювання у часі і просторі. Серед величезної гами постійно здійснюваних заходів, які становлять виробничу діяльність, най¬більш важливими вважаються обґрунтування обсягів виробництва проду¬кції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; фор¬мування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду про¬дукції, їх оптимізація стосовно виробничих можливостей і програм випу¬ску продукції на поточний і наступні роки прогнозованого періоду; забез¬печення виробничої програми необхідними матеріально-технічними ре¬сурсами, розробка і контроль за дотриманням узгоджених в часі операти¬вно-календарних графіків випуску продукції.
Ефективність інноваційно-виробничих процесів значною мірою залежить від рівня організації комерційної діяльності.
Комерційна діяльність - це метод ведення господарства шляхом по¬рівняння у вартісному виразі затрат і результатів господарської діяльності підприємства.
Завершальним етапом послідовного циклу відтворювального проце¬су є післяпродажний сервіс, який охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації куплених на ринку товарів.
До інтегрованого напряму, який пронизує всі інші напрями діяльності, належить економічна діяльність. Він є визначальним для оцінки регу¬лювання всіх елементів у системі господарювання, в його основі є страте¬гічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, система оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічна і фінансова діяльність.
Непересічне значення має соціальна сфера діяльності підприємства, оскільки вона істотно впливає на ефективність усіх інших напрямів її дія¬льності. Результативність інноваційної, виробничої, комерційної та еко¬номічної діяльності підприємства (фірми) безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки і компетентності всіх категорій працівників, дієвості застосованого мотиваційного механізму, умов праці і життя коле¬ктиву.
Статистика вивчає підприємства (фірми) за напрямами їх діяльності, застосовуючи для цього арсенал статистичних методів.
Питання для закріплення знань:
1. Дайте визначення поняттю «статистика підприємств»?
2. Що є предметом статистики підприємств?
3. Перелічіть основні завдання статистики підприємств?
4. Дайте визначення поняттю «підприємство».
5. Як поділяються підприємства залежно від мети і характеру діяльності ?
6. Як класифікують підприємства в залежності від приналежності капіталу в статутному фонді ?
7. Як розрізняють підприємства відповідно до правового статусу і форми господарювання?
8. Які існують види господарських товариств?
9. В які напрями можна об’єднати підприємства за ознакою спорідненості?
Література:
1. Закон України Про державну статистику, Київ, 13.06.2000 №1922-111.
2. Господарський кодекс України №436-IV від 16.01.2003, чинний з 01.01.2004 р.
3. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 2-ге видання. — К.: Центр учбової літератури, 2010.
4. Економічна статистика: Навч. посіб. / За науковою редакцією доктора економічних наук Р. М. Моторина — К.: КНЕУ, 2004.
5. Моторин Р.М., Чекотовський Е.В. Статистика для економістів: навч. посіб.-К.: Знання, 2009.
6. Моторина Р.М. Економічна статистика. навч. посібник. – К.: КНЕУ,2004.
7. Статистика підприємств міського господарства: (Конспект лекцій)/ авт.: Костюк В.О., Гайденко С.М. – Харків: ХНАМГ, 2007.
8. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Статистика: Навчальний посібник. – Київ: Цент навчальної літератури, 2005.