План лекції:
1. Предмет та завдання статистики банківської справи.
2. Інформаційна база статистики банківської справи.
3. Система макроекономічних показників статистики банківської справи.
І. Предмет та завдання статистики банківської справи.
Сучасна економіка потребує постійної, надійної та місткої інформації, яка характеризує стан грошово-кредитного ринку та діяльність банківської системи. Банківська система України має дворівневу структуру і складається з Національного банку України та комерційних банків. До комерційних банків (депозитних корпорацій) входять державні, акціонерні і приватні комерційні банки та Ощадний банк України.
Банківська статистика - галузь фінансової статистики.
Основними завданнями банківської статистики є:
- одержання даних для характеристики функцій банківської системи;
- розробка аналітичних матеріалів для грошово-кредитного регулювання, касового і кредитного планування;
- контроль за виконанням планів.
Зміст банківської статистики визначається функціями, які виконує банківська система країни. Банківська статистика повинна забезпечити характеристику результатів діяльності бан¬ківської системи та їх прогнозування; виявити чинники, що формують результати, а також проаналізувати вплив банківської діяльності на розвиток секторів економіки країни, фінансового ринку та на кінцеві економічні результати.
Банківська статистика виступає основою для статистики грошового обороту і кредиту.
Предметом банківської статистики є кількісна сторона масових явищ і процесів у сфері банківської діяльності.
Об'єктом банківської статистики є вся сукупність банківської діяльності.
Суб'єктами статистичного аналізу банківської діяльності є складові банківської системи, а також парабанківські інститути.
Банківська статистика аналізує:
- акумуляцію тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, установ і населення;
- кредитування банківською системою народного господарства і населення;
- фінансування капіталовкладень;
- безготівкові розрахунки;
- оборот готівки через каси кредитних установ;
- ощадну справу;
- касове виконання держбюджету.
Банківська статистика вивчає діяльність банківської системи у різних розрізах: за обсягами, формами власності і призначенням банків, за видами кредитно-розрахункового обслуговування, за асортиментом послуг та ін.
Банки - це комерційні установи, які залучають кошти юридичних та фізичних осіб і від свого імені розміщають їх на умовах зворотності, платності і терміновості, а також: проводять розрахункові, комісійно-посередницькі та інші операції.
Банки виконують наступні важливі функції, що забезпечують нормальний розвиток економіки держави:
• мобілізацію тимчасово вільних коштів і перетворення їх в капітал;
• кредитування підприємств, держави, населення;
• випуск кредитних грошей;
• здійснення розрахунків і платежів у господарстві країни;
• емісійно-засновницьку;
• консультування, надання економічної, фінансової, інформації.
Однією з важливих функцій комерційних банків є стимулювання нагромадження в народному господарстві.
Комерційні банки, виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, повинні не тільки максимально мобілізувати наявні заощадження, але і сформувати досить ефективні стимули до нагромадження засобів на основі обмеження поточного споживання.
Стимули до нагромадження і заощадження коштів формуються на основі гнучкої депозитної політики. Крім високих відсотків, що виплачуються по внесках, кредиторам банку необхідні високі гарантії надійності розміщення нагромаджених ресурсів у банку.
Посередництво у кредиті, яке здійснюється шляхом пере¬розподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб, є однією з провідних функцій комерційного банку. Особливість посеред¬ницької функції комерційних банків полягає в тому, що головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їхнього використання позичальником.
Перерозподіл ресурсів здійснюється за горизонталями господарських зв'язків від кредитора до позичальника, за допомогою банків без проміжних ланок на умовах платності і зворотності. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції позикових засобів. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві.
Також важливою функцією банків є посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. У зв'язку з формуванням та зміцненням фондового ринку України одержує розвиток і така функція комерційних банків, як посередництво в операціях з цінними паперами.
Банківські установи є основною складовою кредитної системи. У кредитній системі можна виділити союзи, асоціації, консорціуми й інші об'єднання банків, утворені як для координації своєї діяльності, так і для захисту інтересів своїх членів, здійснення спільних програм.
Крім банківських установ у кредитну систему входять також спеціальні фінансово-кредитні інститути. До таких інститутів відносяться кредитні союзи і кооперативи, трастові компанії, страхові компанії, частково пенсійні фонди, ощадно-позичкові асоціації та інші установи. Вони акумулюють засоби населення і юридичних осіб, здійснюють кредитування підприємств і громадян, виступають посередниками на ринку міжбанківських кредитів, виконують довірчі операції.
Динамічний розвиток банківської системи країни викликає потребу в статистичній інформації про функціонування банків, характеристиці й оцінці результатів їхньої діяльності. Складові кредитних та інвестиційних ресурсів банків представ¬лені на рис.1.1.
Банки - фінансові установи (фінансові корпорації за СНР). Основний вид діяльності фінансових установ є прийняття фінансових зобов'язань та придбання фінансових активів на ринку капіталу, прийом депозитів до запитання, термінових та ощадних внесків, а також грошово-кредитне регулювання.
Грошово кредитні установи охоплюють:
- Органи грошово-кредитного регулювання.
- Депозитні банки, в яких зобов'язаннями є депозити, що оплачуються на вимогу або платіж проводиться в інший спосіб.
- Страхові компанії та пенсійні фонди (установи, які не відносяться до категорії грошово-кредитних), які мобілізують заощадження населення у вигляді страхових премій, що виплачуються на договірній основі.
- Інші фінансові установи, які приймають термінові або ощадні вклади населення, за виключенням депозитів до запитання.
До функцій органів грошово-кредитного регулювання, перш за все Нацбанку, входять здійснення грошової емісії, контроль за обсягами кредитів, управління міжнародними резервами країни та загальний контроль і регулювання грошово-кредитної системи.
Емісія грошей - монопольне право НБУ, який може емітувати гроші у двох формах:
1. Гроші банківського обороту при кредитуванні комерційних банків;
2. Готівкові гроші, які забезпечують касові операції з обслуговування народного господарства та бюджету.
Грошова емісія розраховується щомісячно на основі даних про касові обороти у банківській системі та являє собою різницю між касовими видатками та доходом банків. Касовий оборот відображає оборот з випуску грошей в обіг та їх вилучення з обігу. Різниця цих оборотів дає показник емісійного сальдо, який характеризує зміни маси грошей в обігу.
Кредитування комерційних банків проводиться через рефінансування портфелю їх ресурсів.
Функцією Нацбанку також є регулювання золотовалютних резервів країни та складання платіжного балансу. НБУ є головним депозитарієм золотовалютних резервів держави, який організовує всі операції продажу і придбання золота та іноземної валюти.
Операції НБУ і комерційних банків поділяються на пасивні (операції утворення ресурсів банку) та активні (операції розміщення ресурсів банку).
До групи інституційних одиниць, яка називається депозитними банками, крім установ, зайнятих звичайною комерційною банківською діяльністю, входять фінансові одиниці, які приймають будь-які зобов'язання до запитання (які належать казначейству або іншим державним органам, включаючи поштово - зберігальну систему).
Страхові компанії та пенсійні фонди, мобілізуючи заощадження населення, вкладають ці кошти в різні активи.
Страхові компанії - корпоративні організації, які надають страхові послуги (страху¬вання життя, страхування від нещасних випадків, хвороб, пожеж, аварій та ін.).
Пенсійні фонди являють собою окремо організовані програми, які звичайно створюються на основі угод між робото¬давцями та робітниками, які забезпечують доходами окремих груп робітників після виходу на пенсію у вигляді різних виплат в залежності від внесків, які утворені на основі незалежно органі¬зованого фонду, який займається фінансовими операціями на ринку капіталу.
Фонди соціального страхування та пенсійні фонди державних службовців, кошти яких повністю інвестуються в цінні папери рівня державного управління, що виступає в якості роботодавця, відносяться до сектору фінансових установ.
До інших фінансових установ відносяться ощадні банки, банки розвитку, іпотечні банки, кредитно-будівельні асоціації, а також фінансові та інвестиційні компанії.
Від діяльності інших фінансових установ потрібно відрізняти операції грошово-кредитних установ, які входять до сектору державного управління. До останніх відносяться організації, які здійснюють операції кредитування, всі фонди, що утворюються за рахунок державних коштів, і зберігальних установ, чиї кошти автоматично переводяться в сектор управління, а зобов'язання приймають іншу форму, ніж строкові та ощадні вклади та депозити до запитання.
Розвиток банківської системи супроводжується як збільшенням мережі банків, так і розширенням асортименту банківських послуг.
Статистика виділяє наступні види банківських послуг. Це:
1. Обліково-операційна робота:
- відкриття, ведення і закриття особових рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;
- облік розрахунково-платіжних документів і контроль за своє- часністю їхньої оплати; виявлення рахунків, не оплачених у термін;
- здійснення розрахунків з доручення клієнтів;
- нарахування і списання відсотків за поточними позичками, і розрахунковими рахунками;
- довірчі послуги - з цінними паперами, депозитними операціями, управління майном;
- факторинг - ряд комісійно-посередницьких послуг клієнту для розрахунків за товари і послуги, що часто поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта;
- лізинг - надання в оренду рухомого і нерухомого майна виробничого призначення, причому банк може виступати як орендодавцем так і посередником між: орендодавцем і орендарем;
- операції форфейтингу;
- депонування засобів для видачі чекових книжок, акредитивів, акцепту платіжних доручень;
- інші.
2. Кредитування:
- перспективне планування кредитної діяльності;
- економіко-статистичний аналіз кредитних відносин за по¬передній період;
- регулювання кредитних відносин банку з підприємствами;
- облік і контроль за кредитною діяльністю;
- оцінка економічної ефективності окремих видів кредиту, кредитних відносин та ін.
3. Грошовий обіг:
- складання і виконання касового плану;
- прогнозування виконання касового плану.
4. Грошове обслуговування:
- організація обслуговування кредитних карт;
- організація обслуговування касових автоматів.
5. Аналіз фінансово-економічного стану організацій:
- інформаційні послуги - надання інформації про кредитоспро¬можність, про відсоткову ставку;
- консультаційні послуги (підвищення класу кредитоспромож¬ності клієнта) ;
- ведення фінансово-економічних паспортів організацій;
- контроль за виконанням цільових програм розвитку окремих організацій.
ІІ. Інформаційна база статистики банківської справи.
Банківську фінансову та статистичну звітність надають регіональні управління, установи Національного банку України, комерційні банки, що мають статус юридичної особи, дирекції та філії банків, що є резидентами і нерезидентами України, а також філії іноземних банків в Україні.
Інформація щодо порядку, періодичності, термінів та способів подання форм міститься у Переліках файлів та форм звітності регіональних управлінь, установ Національного банку України і комерційних банків.
Звітність для складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції України надають уповноважені банки та підприємства, що мають рахунки в іноземних банках, а також здійснюють клірингові та холдінгові операції з нерезидентами України.
Інформація щодо порядку, періодичності, термінів та способів надання форм міститься у Табелі форм звітності для складання платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції України.
Зразки форм фінансової та статистичної звітності та інструкції з їх заповнення затверджуються Правлінням Національного банку України і доводяться до відома комерційних банків. Структурні підрозділи Національного банку України в разі потреби вносять зміни та доповнення до існуючих форм, розробляють нові форми статистичної звітності та інструкції до них і передають їх управлінню грошової та банківської статистики Економічного департаменту для реєстрації і затвердження на засіданні Правління Національного банку.
З січня 1998 року банківська система України перейшла на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і статистики. Головне призначення міжнародних стандартів загальної фінансової та статистичної звітності банків - зробити звітність корисною найбільшій кількості користувачів для прийняття ними економічних рішень. Форми звітності містять інформацію для акціонерів, вкладників, кредиторів, співробітників банку, органів законодавчої та виконавчої влади, науковців, економістів, підприємців, українських та міжнародних фінансових організацій. Така інформація потрібна також Національному банку України як центральному банку держави для виконання регулюючих та наглядових функцій.
Своєчасні та достовірні статистичні дані про грошово-кредитну і фінансову діяльність банків та фінансових небанківських організацій дають змогу:
- аналізувати стан і перспективи розвитку банківської системи;
- спостерігати за ходом реалізації грошово-кредитної політики держави та прогнозувати розвиток її грошово-кредитного ринку;
- стежити за розвитком валютного ринку та операцій з іноземною валютою;
- здійснювати заходи щодо забезпечення стабільності національної грошової одиниці;
- здійснювати нагляд за діяльністю комерційних банків та інших фінансових небанківських організацій;
- моделювати рішення Національного банку України при виконанні ним регулюючих і наглядових функцій;
- забезпечувати взаємозв'язок грошово-кредитної та банківської статистики з іншими макроекономічними системами даних;
- забезпечувати порівнянність із даними міжнародних фінансових і банківських організацій та центральних банків інших країн.
Подання якісної та достовірної картини операцій комерційного банку Національному банку України, а також юридичним та фізичним особам, які є позичальниками та вкладниками цього банку, необхідне для того, щоб створити та зберегти на тривалий час довіру до банку та кредитної системи в цілому.
Статистична звітність для складання грошово-кредитної статистики має такі напрямки:
- загальнобанківська статистика;
- монетарна (грошово-кредитна) статистика;
- статистика банківського нагляду; - статистика операцій з іноземною валютою;
- емісійно-кредитна статистика;
- статистика готівково-грошового обігу.
Форми фінансової та статистичної звітності, що впроваджуються, мають:
- відповідати загальноприйнятим міжнародним стандартам;
- базуватися на даних бухгалтерського обліку та звітності, а також первинного аналітичного обліку в банках та фінансових організаціях;
- бути оптимальними за своєю кількістю та складом статис¬тичних показників;
- розкривати кількісні та якісні сторони явища, що вивчаються;
- бути зручними для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробки;
- не дублювати діючі форми статистичної звітності.
Підготовка та подання форм звітності включає визначення таких критеріїв якісних характеристик:
1. Зрозумілість. Інформація, що включається до форм звітності, має бути зрозумілою користувачам із помірними знаннями бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку.
2. Корисність. Інформація форм звітності має своєю метою дати достовірну оцінку минулих, теперішніх та майбутніх подій та впливати на економічні рішення щодо поточної або подальшої діяльності банку.
3. Суттєвість. Інформація є суттєвою тоді, коли її упущення або неправильний виклад можуть вплинути на реальну економічну оцінку діяльності банку та його фінансовий стан.
4. Надійність. Інформація вважається надійною тоді, коли в ній відсутні суттєві помилки чи спотворення.
Надійність вимагає від банку:
♦ сумлінності подання інформації - кожна стаття фінансового звіту повинна бути корисною, тобто з достатньою точністю піддаватися конкретній оцінці;
♦ змістовності інформації - тобто відображення максимальної інформації і конкретного економічного ефекту в межах встановленої форми;
♦ нейтральності - інформація повинна бути достовірною. Її подання у фінансовому звіті не повинно бути вибірковим для заздалегідь визначеного результату;
♦ відповідності - фінансові звіти повинні містити інформацію, що базується на конкретних оцінках (наприклад, можливості погашення заборгованості, корисних строків служби операційних активів).
Для недопущення значних недооцінок чи переоцінок окремих елементів фінансових звітів необхідна повна точність у відображенні всіх показників діяльності банку.
Інформація щодо грошового обігу та банківської діяльності в Україні відображається в системі показників грошово-банківської статистики та відповідних формах звітності комерційних банків, які враховують національні особливості країни, базуються на міжнародних стандартах та досвіді країн з розвинутою ринковою економікою.
У зв'язку із запровадженням в НБУ технології надання звітності, яка базується на економічних показниках, нова звітна інформація надається електронною поштою у вигляді файлів з набором значень економічних показників. Параметри аналітичних рахунків, на базі яких формуються економічні показники, описані в Методичних вказівках про ведення параметрів аналітичного обліку. Вихідні документи за формами звітності формуються із значень економічних показників.
Звітність складається в одиницях, встановлених для кожної форми окремо, із заокругленням сум до одиниць таким чином, щоб були збережені вірність підсумків та повний збір даних статистичних звітів і балансу.
Для отримання ряду деталізованих показників потрібно використовувати дані аналітичного обліку. Дані ряду форм звіряються з балансовими даними, отже джерелом інформації для заповнення таких форм є дані синтетичних (балансових) і аналітичних рахунків бухгалтерського обліку. Балансові та позабалансові рахунки мультивалютні, тобто облік операцій в іноземній валюті здійснюється за тими ж рахунками, що й операції в національній валюті. Перерахування в національну валюту здійснюється за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день здійснення операцій. Дані щодо сум у іноземній валюті у формах наводяться у гривневому еквіваленті.
Форми звітності, які отримуються з файлів економічних показників, а також поштові форми, підписують керівник банку і головний бухгалтер або їх заступники, які несуть повну від¬повідальність за достовірність, повноту та своєчасність надання інформації, і після цього відповідні файли надсилають на встановлену адресу електронною поштою, або поштою.
У разі виявлення помилки в звіті після його відправлення банк надсилає повторно виправлені файли чи форми, підписані відповідальними особами.
Банківська статистична звітність подається у різні терміни.
Щоденно подається інформація:
- про залишки на рахунках;
- за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами та депозитами;
- додаткові дані для розрахунку обов'язкових резервів;
- про курс та обсяги операцій з іноземною валютою;
- щодо максимального ризику на одного контрагента;
- про купівлю безготівкової іноземної валюти суб'єктами підприємницької діяльності;
- додаткові дані для розрахунку економічних нормативів;
- деякі інші дані.
Щодекадно (1-го, 11-го, 21-го числа) подається інформація:
- про залишки коштів, що розміщені в інших банках та залучені від інших банків;
- про включення субординованого боргу до розрахунку капіталу банку;
- про структуру активів та пасивів за строками;
- звіт про кредитні операції банків.
Щомісяця подається інформація:
- про обороти та залишки на рахунках;
- за оборотами про суми та процентні ставки за кредитами;
- про цінні папери в портфелі банку;
- про ощадні (депозитні сертифікати, емітовані банком, та залишки за іншою заборгованістю;
- про класифіковані активи за формами власності;
- про залишки за коштами до запитання, кредитними та депо¬зитними рахунками;
- про формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями;
- про порушників встановлених строків розрахунків за експорт¬но-імпортними операціями;
- про рух коштів у гривнях на коррахунках іноземних банків в українських банках;
- про операції з банківськими металами у зливках, монетами та порошками банківських металів;
- про застосування до комерційних банків-юридичних осіб санкцій за користування коштів обов'язкових резервів;
- про оборот готівкової іноземної валюти в уповноважених банках;
- про формування резерву на відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості;
- про формування резерву під активи у вигляді цінних паперів;
- про двадцять найбільших кредиторів банку;
- про вивезення/ввезення валюти України за спеціальним дозволом НБУ;
- про обсяги обмінних операцій у пунктах обміну валют, що працюють на підставі агентських угод;
- звіт про формування резерву за простроченими та сумнівними до отримання нарахованими доходами;
- звіт про фінансові операції з нерезидентами України.
Щоквартально подається інформація:
- про залучення та обслуговування іноземного гарантованого та негарантованого кредиту;
- про афілійовані особи банку;
- для балансу проміжної фінансової звітності та примітки;
- фінансові результати проміжної фінансової звітності;
- звіт про міждержавний рух капіталів у формі портфельних інвестицій;
- звіт про міждержавний рух капіталів у формі прямих інвестицій;
- звіт про міждержавний рух капіталів у формі інших інвестицій.
Щороку подається інформація:
- про обороти на окремих балансових рахунках; - про залишки на окремих балансових рахунках; - про обороти щодо згортання та залишки на рахунках;
- прогноз операцій з одержання та обслуговування іноземного довгострокового гарантованого/негарантованого кредиту;
- про коригуючи обороти за результатами зовнішнього аудиту та залишки;
- річний балансовий звіт та про прибутки і збитки;
- річний звіт про власний капітал;
- звіт про рух грошових коштів.
У зв'язку із створенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб комерційні банки подають Фонду статистичну інформацію. Звітність, що подається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:
- Щокварталу "Звіт про вклади".
- Що півроку "Звіт про суми регулярного збору".
Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки - юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що ведеться Національним банком України. Банки-учасники (тимчасові учасники) Фонду зобов'язані:
- розміщувати у всіх приміщеннях, до яких мають доступ вкладники, інформацію про систему гарантування вкладів;
- надавати інформацію про види вкладів, що підлягають гарантуванню Фондом, обсяги і порядок їх відшкодування.
Фонд зобов'язаний двічі на рік за станом на 1 січня та 1 липня публікувати в офіційних засобах масової інформації реєстр банків - учасників (тимчасових учасників) Фонду протягом одного місяця після настання зазначених строків.
ІІІ. Система макроекономічних показників статистики банківської справи.
Система показників банківської статистики на макрорівні включає наступні категорії даних:
- Аналітичні рахунки центрального банку.
Аналітичні рахунки Національного банку України відображають залишки коштів на кінець звітного місяця за такими компонентами:
1. грошова база - показник величини бази фінансування, що лежить в основі грошових агрегатів. Грошова база включає:
♦ гроші поза банками;
♦ інші кошти до запитання на рахунках в Національному банку України в національній валюті.
2. чисті вимоги до Уряду - перевищення вимог Національного банку України до Уряду над його зобов'язаннями перед Урядом.
Вимоги до Уряду - сукупність вимог Національного банку України до центральних органів державного управління у вигляді вкладень Національного банку України в державні цінні папери і нарахованих відсотків за ними в національній та іноземній валютах.
Зобов'язання перед Урядом - сукупність зобов'язань Національ¬ного банку України перед органами державного управління у вигляді коштів Державного і місцевого бюджетів та нарахованих відсотків за ними, коштів клієнтів, що утримуються з Державного та місцевого бюджетів, коштів державних, місцевих та інших позабюджетних та спеціальних фондів в національній та іноземній валютах.
3. вимоги до банків - сукупність вимог Національного банку України до банків у вигляді кредитів, наданих банкам з урахуванням простроченої, сумнівної заборгованостей та нарахованих відсотків за ними, депозитів Національного банку України, розміщених в банках та нарахованих відсотків за ними.
4. вимоги до інших секторів - вимоги Національного банку України за кредитами, наданими державним нефінансовим установам, з урахуванням простроченої, сумнівної заборгованостей та нарахованих відсотків за ними в національній та іноземній валютах і зобов'язання працівників Національного банку України в національній валюті.
5. чисті зовнішні активи - сальдо активних та пасивних операцій Національного банку України з нерезидентами.
Зовнішні активи НБУ включають:
• міжнародні резерви Національного банку України;
• інші менш ліквідні нерезервні активи Національного банку України, розміщені у нерезидентів.
Зовнішні пасиви НБУ охоплюють:
• кореспондентські рахунки та строкові депозити банків-нерезидентів;
• кредити отримані від нерезидентів;
• інші зобов'язання перед нерезидентами.
Аналітичні рахунки НБУ характеризують взаємозв'язок зобов'язань Національного банку України, що забезпечують зростання грошової маси та кредитування економіки (грошова база), з вимогами Національного банку України до інших секторів економіки і чистими зовнішніми активами. Основою аналітичних рахунків центрального банку є статистична звітність НБУ.
Фінансові активи розподіляються за принципом резидентності згідно рекомендацій Керівництва МВФ з платіжного балансу за секторами економіки, в яких працюють резиденти, відповідно до рекомендацій Керівництва МВФ з грошово-кредитної та фінансової статистики.
Аналітичні рахунки центрального банку охоплюють операції Національного банку України з іншими секторами економіки, в яких працюють інституційні одиниці-резиденти (сектори банківських установ, небанківських фінансових установ, органів державного управління, державних нефінансових установ, домашніх гос¬подарств), та операції з нерезидентами.
Стандартною одиницею обліку є національна грошова одиниця - гривня. Дані наводяться в мільйонах гривень. Кошти в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на кінець звітного періоду. Статистичні ряди даних ведуться за місяцями, кварталами, півріччями, роками. Інформація публікується за станом на кінець звітного періоду.
- Стан міжнародних резервів та ліквідність в іноземній валюті
Міжнародні резерви складаються з монетарного золота (розміщеного у закордонних банках та у сховищі Державної скарбниці Національного банку України), спеціальних прав запозичення (СПЗ) (авуарів в СПЗ на рахунку Національного банку України в Казначействі МВФ), резервної позиції України в МВФ та іноземної валюти, що знаходяться на балансі НБУ.
До іноземної валюти належать валютні активи Національного банку України у вигляді готівки, банківських депозитів у банках-нерезидентах (з рейтингом не нижче А), а також державних та інших цінних паперів, що випущені нерезидентами і мають аналогічний рейтинг.
Дані складаються в цілому згідно методології МВФ відповідно до 5 видання Керівництва з платіжного балансу. Джерело інформації про міжнародні резерви Національного банку України - балансовий звіт Національного банку України. Дані звітності про стан міжнародних резервів та ліквідність в іноземній валюті публікуються в мільйонах доларів США згідно з Інструкцією про звітність даних.
Міжнародні резерви Національного банку України обчислю¬ються за даними щоденного балансу Національного банку України (оперативні дані).
Питання для закріплення знань:
1. Що включає в себе поняття банківська статистика?
2. Що є предметом та об’єктом банківської статистики?
3. Які основні завдання виконує банківська статистика?
4. Яка структура ресурсів банку?
5. Які види банківських послуг виділяє статистика?
6. Які напрямки має статистична звітність для складання грошово-кредитної статистики?
7. Що повинні мати форми фінансової та статистичної звітності, що впроваджуються?
8. У які терміни подається банківська статистична звітність?
9. Які категорії даних включає система показників банківської статистики на макрорівні?
Література:
1. Банківські операції: Підручник. За ред.. Мороза А.М., Савлука М.І., Пуховкіної Н.Ф. та ін. – К.:КНЕУ. – 2000 р.
2. Головач А.В., Захожай В.Б., Головач Н.А. Банківська статистика. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998.
3. Лутчин Н.П., Миронюк А.К. Статистика фінансів. Навч. Посібник.2-ге вид.,випр. і доп. – Львів: «Новий Світ», 2006.
4. Моторин Р.М., Моторина Т.М. Система національних рахунків: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2001.
5. Моторин Р.М., Чекотовський Е.В. Статистика для економістів: навч. посіб.-К.: Знання, 2009.
6. Статистика финансов: Учебник/ Под ред. Проф. В.Н. Салина. – М.: Финансы и статистика, 2000.
7. Шустіков А.А. Фінансова статистика: Навч. Посібник. – К.:КНЕУ, 2005.
8. Экономическая статистика: Учебник. /Под ред. Ю.Н. Иванова. – М.:ИНФРА, 1998.
9. Фінансово-банківська статистика. Практикум. Навчальний посібник.
П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук, Є.І. Ткач, Київ, Либідь,
2003р